8кл. З.Л.22.05.2020 П.Читання.ПАРР

Матеріал до опрацювання теми

Позакласне читання

Марія Парр "Вафельне серце"

 

Прагнення робити добро іншому є засобом подолання життєвих негараздів.
                                                                                                          О. Генрі

Найбільш яскраві спалахи радості у нас, зазвичай, виникають від несподіваної іскри.
                                                                                                         Семуель Джонс

Без благородства та доброти всі старання й надії не мають сенсу.
                                                                                                       Народна мудрість

1.  Нове знайомство

Марія Парр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Марія Парр, 2009.

Марія Парр (норв. Maria Parr, *18 січня 1981, хутір Фіско, комуна Ванюльвен, Норвегія) – норвезька дитяча письменниця.

Творчість

Дебютувала в літературі 2005 року книжкою «Вафельне серце». Це – весела й водночас сумна розповідь про пригоди 9-річного хлопчика Трілле та його сусідки й однокласниці Лени. Лена – заводійка й непосида, що багато в чому схожа на Пеппі Довгапанчоха. Трілле ж навпаки – виважений і поміркований. Він упевнений, що Лена – його найкращий друг, але не певен, чи так само найкращим другом вважає і вона його. Удвох діти наминають смачні вафлі, бавляться у війну, виступають в ролі вуличних музикантів, вирушають зганяти овець і влаштовують Ноїв ковчег. Але одного дня все зненацька обривається.

«Вафельне серце» отримало вельми прихильні відгуки, 2011 року за цією книжкою знято багатосерійний художній фільм.

Після виходу книжки у світ П. навіть назвали «новою Астрід Ліндґрен».

2009 року вийшла друга книжка П. – «Тоня Ґліммердал», яку було удостоєно престижної норвезької літературної премії Браги в категорії «дитяча література». Головна героїня твору, рудоволоса Тоня – безстрашна, спритна і вперта. Та незважаючи на це вона часто страждає від самотності. Найкращий Тонин друг – непривітний Ґунвальд, якому 74 роки, і знають вони одне одного, як облуплених. Та чи справді це так? Коли Ґунвальд потрапляє в лікарню з переломом, Тоні відкривається його величезна таємниця, що навіки може зруйнувати затишне життя в Ґліммердалі.

П. пише новонорвезькою мовою. Товариство підтримки й розвитку новонорвезької мови «Норегс Моллаг» (Noregs Mållag) двічі присуджувало їй премію «За дитячу літературу новонорвезькою». Обидві книжки письменниці перекладено багатьма мовами.

Молода письменниця Марія Парр, яку вже сьогодні норвезька літературна критика порівнює зі знаменитою Астрід Ліндґрен, написала надзвичайно зворушливу, щемливо-теплу повість. У ній ідеться про пригоди двох дев’ятирічних друзів-вигадьків – хлопчика Трілле й дівчинки Лени Лід. Їм до снаги геть усе – наминати смачні вафлі у вигляді сердечка, бавитися у другу світову війну, виступати в ролі вуличних музик, щоб назбирати грошей на старечий притулок для коней, зганяти овець, шукати за оголошенням тата, влаштовувати Ноїв ковчег і ще багато чого. Проте одного дня все зненацька обривається, назавжди лишаються тільки незабутні спогади й дружба.

2.  «ВАФЕЛЬНЕ СЕРДЦЕ» СКОРОЧЕНО

У норвезькій бухті під дивною назвою Тріски-Матільди в невеликому селищі живе хлопчик, якого батьки назвали “великим” ім’ям Теобальд Родрік Даніельсен Уттергорд, але, на щастя, поки він маленький, його можна називати просто Тілле. Тілле дуже дружний з дідусем і бабусею, яку він кличе баба-тітка. А ще у Тілле є подружка однокласниця Лена Лід. На відміну від спокійного слухняного Тілле Лена суще бісеня: ніколи не сидить на місці, завжди вигадує різні витівки, то канатну дорогу, то спалювання відьом, то гру в війну з фашистами. За ці витівки Лене і її вірному Тілле сильно дістається від дорослих. Лена мріє, щоб у неї був тато.

Лене і Тілле продовжують вигадувати собі пригоди – то стануть шукати Лене тата за допомогою оголошення «візьмемо тата в хороші руки» в магазині, то поїдуть у місто грати на вулицях на флейті, щоб заробити на новий м’яч. Один раз вони задумали грати в Ноїв ковчег і стягнули в дядьків катер всю живність, яку змогли знайти в окрузі. Для Ноя, напевно, кролики і комашки в банках, курка з півнем, козел і корова значили не так вже й багато, але Тілле з Лене  були в захваті і вже чекали світового потопу, коли корова зірвалася в воду і все пішло шкереберть.

 Дорослі, як і годиться, з’являються в останню мить, ахають і охають, а потім сміються і все прощають. Але є тут і інші дорослі, які самі як діти. Дід весь час проводить в морі, харчується однією рибою, живе в підвалі і всупереч всім маминим заборонам нишком катає дітей в ящику на мопеді. А баба-тітка, його сестра, взагалі найкраща на світі жінка, єдиний її недолік в тому, що вона в’яже на спицях (хіба вона не знає, що в’язані речі просто неможливо носити?) Вона пече найсмачніші на світі вафлі – «Я сиджу тут одна з холодною вафельницею, в якій нічого не пекли вже кілька тижнів! »а одного разу вона виманила з дому всіх піратів, які робили вигляд, що тримають оборону, а ледь відчувши запах вафель з двору, самі викинули білий прапор на ручці від швабри.

Одного разу під час хвороби в маренні Лене привидиться, що тато, нарешті з’явився. Але це був доктор, якого до неї викликала мама. “Нічого, – сказала Лене, – нехай в сім’ї буде людина, яка вміє лікувати”. Мама і доктор стали дружити і закохалися один в одного. Тілле став думати, що у Лене скоро з’явиться батько. Але в житті Тілле наступають важкі часи. Помирає його улюблена бабуся, яка була дуже добра і пекла такі чудові вафельні серця. А потім Тілле дізнається, що Лене з її мамою повинна виїхати в місто. Зовсім погано стало Тілле після від’їзду подружки. Але і Лене не змогла довго без друга. Вона втекла з міста і Тілле сховав її в сараї. А потім діти стали перебиратися з сараю в будинок на горі і скотилися з гори на санках, отримавши травми. Після того, як діти одужали мама Тілле, домовившись з мамою Лене дозволила дівчинці пожити в сім’ї у Тілле, поки вона сама довчиться на курсах. Діти були щасливі, що вони знову разом.

Автор: J. G. (Джей Джи) У рубриці: світова література

Джерело: https://dovidka.biz.ua/vafelne-serdtse-skorocheno/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

3.  Робота з текстом повісті.

Ø Чому героєві-оповідачеві повісті Марії Парр «Вафельне серце» Теобальту Родрику Даніельсену Іттергарду або просто Трілле, стало сумно? (Не гостювала тітка – бабуня, ніхто не сидів на її місці за столом, ніхто не розгладжував і не згортав папери із-під різдвяних подарунків і не казав, що не гарно викидати такий красивий папір.)

Ø Чому розділ «Найсумніший день у моєму житті» психологічно й емоційно напружений? (Тому, що хлопчик дізнається про від’їзд свого кращого друга Лени і страшенно сумує, не може ніяк зарадити собі, бо він не був готовим до такої події, так як Лена не повідомила його про зміни у своєму житті. Тому це стало, як обухом по голові для хлопчика.)

Ø Які випробування випали на долю хлопця? (Трілле відтепер ні з ким ходити до школи, ні з ким гратися, сидіти біля вікна. Лена поїхала до міста закінчувати художню школу, а йому світ не милий. Кому виллєш душу? Кому розкажеш про свої переживання? З ким поділишся?)

Ø Хто прийшов на допомогу Трілле? (Найкращим товариством у житті був тепер дідусь. Він усе розумів і ні до чого не присікувався.)

Ø Згадайте твори сучасних авторів, де образ дідуся є одним із головних? (Це такі твори, як «35 кіло надії» А. Гавальди, «Буба: мертвий сезон» Б. Космовської, «Чарлі і шоколадна фабрика» Р. Дала, «Коли відпочивають янголи» М. Аромштам. Саме дідусь підставляє своє надійне плече, підтримує свого нащадка, розвиває здібності і вміння, ділиться мудрістю, завжди поруч, завжди вірить в дитину, клопочеться, бо батькам же ніколи!)

Ø Про що це свідчить? (Про вічну проблему стосунків батьків і дітей, про зайнятість і непорозуміння між поколіннями. Батьки не бачать численних підліткових проблем. Більшість батьків забуває, що «всі ми родом з дитинства». Діти відчувають себе зайвими, покинутими і часто у відповідь влаштовують рідним батькам справжнє пекло. Тому на допомогу приходить представник старшого покоління – дідусь.)

Ø Який дідусь у творі Марії Парр? (Дідусь – рятівник, казковий дідусь, бо він все може.)

Ø Що турбує читача, які проблеми порушені автором? (Є привід задуматися над сімейними цінностями. Які вони у кожного з нас?)

Ø Яку сім᾿ю зображує Марія Парр? (Типову, у ній є свої проблеми і свої радощі. Є місце для розвитку таланту дитини, для дружби і теплоти, неймовірних веселощів і ігор серед снігів!)

Ø Чи справиться герой зі смутком? (Звичайно! І допоможе йому в цьому не тільки дідусь а й сама Лена, яка повернеться, щоб і далі гратися з Тріллі і весело проводити час. Діти звернуть свій погляд на чоловіка похилого віку і на стару коняку, для якої вони захочуть організувати притулок. Яке милосердя з боку дітей. Герої рятують коней з пожежі, Лена рятує Трілле, дідусь – Лену.)

Ø Про що дізнався Трілле? (Він для Лени – найкращий друг. Вона і гадки не мала, яким щасливим щойно зробила хлопця. А що для щастя потрібно, окрім відчуття, що тебе люблять, що ти потрібен тому, хто потрібен тобі!)

Ø Як діти піклуються про дідуся? (Дідусь втратив найдорожчу людину – бабуню, яка смачно готувала. Діти зробили сюрприз, спекли для дідуся «Вафельне серце», тому він задоволено хитав головою і розмовляв лагідним голосом.)

Висновок. Вафельне серце, яке було спечене для близької і дорогої людини від щирого і люблячого серця, підводить читача до головного: турбота про іншого – справжнє благо! Навіть дитячі ігри відходять на другий план. Як бачимо, у дитячому світі є місце дорослим проблемам і вчинкам! Суть повісті – думати про інших і дарувати їм свою ЛЮБОВ.

4.  Поради фахівців:

5.  Домашнє завдання:
 - повторити вивчений матеріал,
 - підготуватись до підсумкового уроку