11кл. З.Л. Таїр Халілов "До останнього подиху".

Матеріал до вивчення теми 

Особливості розвитку кримськотатарської літератури й культури.

Таїр Халілов "До останнього подиху".

Образи головних героїв. Символіка назви твору

     

1.  Засвоєння нового матеріалу

Кращі часи кримськотатарського письменства 

Історія літератури будь-якого народу нерозривно пов’язана з історією політичною. Загалом тенденція така: є сильна держава - функціонує мова, розвивається культура народу і література зокрема. Тому розквіт кримськотатарської літератури припадає на ханський період. В той час жили і творили талановиті поети Менглі Гірай І (1445-1515) і Борагази Гірай ІІ (1552-1607), відомий також під іменем Газаї, автор поем «Троянда й соловей» і «Млинове колесо», перекладені на початку ХХ ст. Іваном Франко. Пізніше популярною була творчість сазистів – мандрівних поетів, які виконували свої вірші в супроводі музичного інструмента – саза. Найвидатніші сазисти – Мустафа Джевхері (?-1715) та Ашик Умер (1621-1707), на честь якого в його рідному місті Євпаторії щороку відбуваються Ашикські читання. 

 Цікаво, що творчість кримськотатарських поетів пов’язана з Україною. Наприклад, у своїй поемі поет XVII ст. Джанмухаммед «Тогай-бей» розповідає про спільну боротьбу козаків на чолі з Богданом Хмельницьким та кримськотатарських воїнів під проводом мурзи Тогайбея проти поляків, а події 1648 року (зокрема, розгром польської армії у битві під Жовтими Водами) описані в поемі Едипа Ефенді «Сефернаме» («Сказання про похід»). 

Необхідно згадати і такі постаті, як просвітник кримськотатарського народу Ісмаїл Гаспрінський (1851-1914), що заснував першу масову газету кримськотатарською мовою «Терджиман» («Перекладач»), і громадський та політичний діяч Номан Челебіджихан (1885-1918), чий вірш «Я присягнув!» став національним гімном кримських татар. 

Далі починається для кримських татар життя в умовах більшовицької влади. Переважна більшість авторів 1920-1930-х років, навіть лояльна до радянської влади, була репресована, багато хто загинув під час Другої світової війни, а в 1944 році кримських татар спіткала трагедія депортації. Тому з середини ХХ ст. десь до 70-х років людям було не до творчості - вони боролись за виживання. 

 Тема депортації відбилась на подальшій творчості кримськотатарських авторів. Наприклад, поет Ешреф Шемьї-заде (1908-1978) ще у депортації написав про цю трагедію поему «Стіна сліз» (1969).  

З часом у депортації, в Узбекистані, вдалося навіть відкрити  секцію кримськотатарських авторів у Спілці письменників Узбекистану, і навіть отримати дозвіл на створення друкованих видань і радіопередач кримськотатарською мовою.   

Однак кримські татари жили з мрією повернутися на свою історичну батьківщину, що відбилося у літературних творах 1960-1980-х років. 

 - робота з підручником: с. 231 - 232
 Словникова робота

Кримськотатарська література — література кримських татар. Починає свою історію з часів Золотої орди, набуває розквіту у період Кримського ханства і відрожується наприкінці XIX ст.

Депорта́ция кры́мских тата́р — насильственное выселение крымских татар из Крыма в Узбекистан и соседние районы Казахстана и Таджикистана; небольшие группы были также отправлены в Марийскую АССР и ряд других регионов РСФСР. Депортация была проведена Народным комиссариатом внутренних дел СССР 18—20 мая 1944 года по решению Государственного комитета обороны за подписью его председателя И. В. Сталина, а закончена 4 июня 1944 года.

Официально депортация обосновывалась фактами участия крымских татар в коллаборационистских формированиях, выступавших на стороне нацистской Германии во время Великой Отечественной войны, и сотрудничества с оккупационными властями, хотя ни международное право, ни советское право не предусматривали коллективной ответственности за действия, совершаемые отдельными лицами.

2.  Подивіться відео:

3. Знайомство з письменником

Таїр Бекірович Халілов (нар. 6 вересня 1940, Карабай (нині Відродження), Старо-Кримського район, Кримської АРСР) — кримськотатарський письменник, член Національної Спілки письменників України.

Таїр Бекірович Халілов народився 6 вересня 1940 року в селі Карабай (нині Відродження) Старо-Кримського району Кримської АРСР.

Мати — Фатіме Халілова (1893—1945).

Батько, Бекір Халілов (нар. 1892) — знаний фахівець із тютюнництва, учасник ВДНГ у Москві.

18 травня 1944 року родину зі семи осіб (батьки і п'ятеро дітей) арештували і під конвоєм привезли на залізничну станцію Іслам-Терек (нині Кіровське).

Звідти депортували в Макаріївський район Костромської області.

Таїр зростав у дитячому будинку в Узбекистані. Після закінчення середньої школи з російською мовою навчання пройшов службу в армії.

У 1969 році закінчив Ташкентський сільськогосподарський інститут, де отримав фах «вчений-агроном, плодоовочівник-виноградар».

З 1969 до 1971 року працював у садвинрадгоспі «Ахангаран-2» Ташкентської області.

До Криму повернувся у травні 1990 року, поселився в селі Пушкіне Совєтського (Ічкінського) району.

Таїр Халілов написав повість «Забрана Батьківщина», яка на реальних подіях і неспростовних фактах розповідає про геноцид кримсько-татарського народу. Рідною мовою її опублікували в журналі «Йылдыз», 2008 року, № 1-6 та 2009 рік № 1.

2008 — Повість «Забрана Батьківщина»

4 грудня 2018 року Таїр Хілілов став лауреатом спеціальної номінації «Внесок у розвиток кримськотатарської літератури»

Повість кримськотатарського письменника гостро психологічна.

Лейтмотив — очікування старим батьком повернення сина.

За словами Миколи Скиби, історика, етнолога і арт-критика, «смертельне душевне напруження відкриває рани пам'яті, крізь які прозирає історія вигнання його родини із землі пращурів».

Вплив пост­модернізму чи авангарду простежується у творах Т. Халілова, який «досліджує прикордонні стани людського існування, що робить його письмо близьким до філософії екзистенціалізму, зокрема в повісті «До останнього подиху»

       
4. Работа з підручником
 - с. 233 - 235 читати, коротко опрацювати в зошиті
 - с. 235 - 249 читати
 - с. 249 - 250 опрацювати  усно6. Аналіз твору
“До останнього подиху” аналіз твору

Автор – Таїр Халілов

Жанр – повість

Тема – історія життя, боротьби та любові героя твору, віддзеркалення в ній трагічної долі кримсько- татарського народу.

Тема депортації кримських татар та свавілля влади.

Головна думка: несправедливість радянського тоталітаризмe щодо 200-тисячного кримськотатарського народу.

Сюжет твору “До останнього подиху”

У повісті Халілова «До останнього подиху» художньо відтворено останній день життя старого чоловіка, прикутого до ліжка. І поки він повзе до дверей, щоб відчинити тому, хто дзвонить у його квартиру, втрачає свідомість і знову приходить до тями, перед ним у памяті прокручується все його життя: дитинство на березі моря, перше кохання, війна, депортація, життя в Узбекистані, зрада приятеля, радянська каторга, звільнення, робота в геологічній експедиції, випадкова зустріч із жінкою, яку полюбив у юності, одруження, народження сина, смерть дружини, старість.

Особливо болісно він згадує ту несправедливість, якої зазнав через депортацію із Криму. Його, бойового капітана Радянської армії, який мужньо захищав СРСР від гітлерівців на фронтах Другої світової, мордували в катівнях, потім оголосили «ворогом народу» та «зрадником» і примусово вислали з рідного Криму.

Таїр Халілов у своєму творі використовує образ змії, як метафору. Старий пригадує той жах, який пережив у дитинстві, коли в нього на очах змія проковтнула ластів’ят у гнізді. Безпомічні пташенята прийняли за матір гадюку, яка підповзала їх проковтнути. Це символ розправи тоталітарного режиму над кримськотатарським народом 1944 р.

Головний герой Бекир, людина хоча й з поламаною тоталітаризмом долею, але з незламною людською гідністю, він не скорився. 

Бекир, навіть очікуючи розстрілу в камері приречених і ще не знаючи, що смертний вирок йому замінять каторгою та позбавленням громадянських прав (щоб не повернувся до Криму?), зовсім не розкаюється. 

Він до останнього подиху залишається Людиною, яку можна знищити, але не перемогти. Згадуючи фронт і бойових побратимів, Бекир знову подумки повертається до образу свого ката, схожого на змію: «А Гюрза, мабуть, не воював, ховався в тилу і душив невинних людей. Як би я хотів опинитися з ним у рукопашному бою. З яким би задоволенням я всадив у нього штик і розплющив прикладом його зміїну голову». 

Знову-таки, і тут все символічно: напевно, у багатьох жертв примусового виселення з Криму виникали такі думки…

Фінал твору – відкритий. Читач так і не дізнався, хто саме подзвонив у двері до старого: чи то його син, чи хтось інший. Але надія на краще є: це «яскраве світло», яке вдарило в очі немічного старого, коли він таки відчинив свої двері назустріч Майбутньому…

Автор: J. G. (Джей Джи) У рубриці: світ.літ.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/do-ostannoho-podykhu-analiz-tvoru/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua 
5.  Домашнє завдання:
 - с. 231 - 232; с. 233 - 235 читати
 - с. 235 - 249 читати
 - с. 249 - 250 опрацювати  усно
 
 - повторити вивчений матеріал: с. 184-250
Підготуватися до Т.О.