Матеріал до вивчення теми
Паоло Коельо "Алхімік"
Система образів роману. Мотиви і образи світової культури у творі.
Ознаки роману - притчі.
1. Мотивація навчальної діяльності
Роман «Алхімік» — бестселер № 1 у 30-ти країнах світу, з 1998 року
входив до першої десятки найпопулярніших книг, перекладений більш як 40-ма
мовами, а загальний тираж його сягнув близько 65 мільйонів примірників.
2. Робота над темою
v Які
враження у вас склалися про твір П. Коельо?
v Який
цей твір за жанром? Свою думку доведіть. (Повість-парабола)
v Які
риси постмодернізму ви помітили в «Алхіміку»? (Інтертекстуальність, позачасовість тощо)
v Розкажіть
про сюжетну лінію твору.
v Охарактеризуйте
образ головного героя повісті іспанського пастуха Сантьяго.
v Які
моральні уроки містить книга, у чому її притчевість?
v Прокоментуйте
висловлювання П. Коельо:
«У кожного своє Особисте призначення в житті, і через це людина живе у
світі…»
«Якщо ти чогось бажаєш, то Всесвіт сприятиме тому, щоб твоє бажання
здійснилося…»
«Кожному дається дар: можливість вибору. Тому, хто не використав цей
дар, він стає прокляттям,—
інші будуть завжди обирати за нього…»
«Усе, що відбувається в теперішньому, впливає на майбутнє та є
спокутою минулого».
Розв’язання
проблемних питань
Ø У
чому, на вашу думку, секрет популярності твору П. Коельо«Алхімік»?
Ø Хто
такий Алхімік? У чому парадоксальність цього образу?
(Алхімія — лженаука; алхіміки асоціювалися із шарлатанами, лжевченими,
які марнували життя й зусілля, прагнучи перетворити інші метали, речовини в
золото. Тут алхімік — той, хто знаходить філософський Камінь, Еліксир Життя.)
3. Словникова робота:Інтертекстуа́льність (фр. intertextualite — «міжтекстовість») — термін, що вживається для позначення спектру між текстових відношень і постулює, що будь-який текст завжди є складником широкого культурного тексту; полягає у:
- відтворенні в літературному
творі конкретних літературних явищ інших творів, більш ранніх, через
цитування, алюзії, ремінісценції, пародіювання тощо,
- явному наслідуванні чужих стильових
властивостей і норм (окремих письменників, літературних шкіл і напрямків) — тут мають місце
всі різновиди стилізації.
Інтертекстуальність — це явище співвідношення літературних творів за
допомогою таких засобів, як цитата, центон, ремінісценція, алюзія, пародія,
плагіат, стилізація, пастиш, переспів тощо.
Пара́бола (дав.-гр. παραβολή — порівняння, зіставлення подоба) — повчальне інакомовлення, близький до притчі жанровий різновид, в якому за стислою розповіддю про певну подію приховується кілька інших планів змісту.
Параболою розуміли приклад та пояснення з дидактичною метою.
Парабола має двочленну структуру:
фабулу і тлумачення, що має дидактичну мету. Тлумачення може реалізуватися і по
ходу розповіді.
Характерна особливість Параболи — це яскравість сюжетних
подій та образів. Ця структура спрямована на зацікавлення читача. Розповідь у
творі починається з неважливих деталей, поступово переходить до головного і
потім повертається до початкової теми.
У літературі є два терміни: парабола і притча. Часто їх
використовують як синонімічні. А різниця між ними полягає в тому, що притча
виражається в алегоричній формі. Парабола тяжіє до символу. Параболу деколи називають символічною притчею.
4. На допомогу читачу
Рік написання –
1998
Жанр –
роман — притча.
Твору “Алхімік” притаманні такі риси художнього стилю автора, як:
– притчовий
характер;
– автобіографізм;
– синтез
жанрів, простору, поєднання істин багатьох націй та релігій;
– лаконічність;
– філософічність;
– запозиченість
сюжету та персонажів твору.
Головна думка
книги «Алхімік»: «Коли ти чого-небудь забажаєш дуже сильно,
весь Всесвіт допомагає тобі досягнути цього».
Чому Коельо
назвав твір “Алімік”?
Назва роману досить проста і водночас незвичайна.
Алхімія — середньовічне містичне вчення, спрямоване на пошук чудодійної
речовини — «філософського каменя», за допомогою якого можна було б перетворити
прості метали на золото, срібло та лікувати різні хвороби.
«Алхімік» — назва символічна. Алхімія, як стверджував Коельо, не
обмежувалася пошуком Філософського Каменя або, як його іноді називали,
«червоного лева», чи створенням Еліксиру Безсмертя. Один із героїв твору —
Англієць — так і не зміг осягнути таємниць алхімії, тому що не розумів
головного: істинний Алхімік — це той, хто збагнув Душу Світу і знайшов
там призначені для себе скарби, тобто зрозумів свій шлях у житті.
Пауло Коельо добре розкрив філософію цих пошуків. Можливо, саме тому
роман «Алхімік» називали ще «мудрою казкою». Це книга про мрії і бажання
людини, яка поступово пізнавала свою мету в житті.
“Алхімік” сюжет
і композиція
За сюжетом «Алхімік» — це твір про пошуки і знайдення істини.
Він мав кільцеву композицію. Іспанський вівчар Сантьяго, як біблійний блудний
син, мандрував світом, щоб переконатися, що обіцяний йому скарб лежав на тому
місці, звідки й почалися його мандри. За час подорожі герой набув життєвого
досвіду, знайшов справжнє кохання, пізнав Всесвітню Мову, тобто став Алхіміком,
і, нарешті, отримав гроші.
Сантьяго наснився сон, один і той самий, декілька разів. Наснився
скарб, до якого він може дійти. Хлопець не був впевнений, що це щось значить,
але якась сила підштовхувала його до дії, і, як сказала йому ворожка, сон – це
розмова Господа з нами, це те, що Він хоче сказати нам. Існує загальна мова,
але є й та, яку під силу зрозуміти лише йому. Сантьяго вирішує послухатися
знаків, які поставали на його шляху, і згодом, дійшов до пустелі, до пірамід,
де мав бути скарб…
Він вирушив туди зі шматком золота, який подарував йому славнозвісний
Алхімік. Сантьяго почав копати, відшукувати скарб, який був так близько. І тут
з’явилися розбійники, які жорстоко його відлупцювали. Адже саме вони не один
рік подорожують у пошуках скарбу, але їм так і не вдалося його знайти. Тоді
Сантьяго розповів розбійникам, що це місце біля пірамід він бачив увісні, на що
один з бандитів відповів насмішкою, сказавши що «той дурень, вірить у такі
нісенітниці». Він розповів, що йому колись також наснився такий сон, але ж він не
такий безрозсудний і наївний, щоб в це повірити. Розбійник описав місце, яке
побачив у сновидінні. І тоді Сантьяго зрозумів, це – саме те з чого він
починав. Це неймовірно, але то була його домівка, в цьому місці він бував
часто, і тому впізнав його. Так, скарб, який він шукав знаходився там, де він
був найчастіше, зовсім поруч. Та щоб це зрозуміти, йому довелося так багато
пройти, пережити. Та результат був цього вартий. І що головне, треба слухати
знаки, підказки, якими життя нас щедро наділяє, і які ми у сучасному коловороті
подій часто просто не помічаємо. Ми, впавши у відчай, після безрезультатних
пошуків вибираємо «тиху гавань»… Ми не ризикуємо втілити свою мрію в
реальність, не відважуємося пройти перешкоди і все ж таки знайти те, заради
чого варто жити.
Зізнаймося самим собі, чи наважимося ми пройти важкий шлях з
випробуваннями без будь-яких гарантій на успіх? Єдиний гарант – ми самі, наші
відчуття, наша сила та мужність, наша здібність слухати мову світу, мову Бога.
Адже все – доля людства і доля кожного з нас пишеться однією рукою, все так
пов’язано, все – одне ціле. І поки ми цього не зрозуміємо, доти не зможемо
сповна відчути і переконатися в можливостях, які постають перед нами. Твір
побудовано в певній послідовності: перед героєм постало завдання, яке він
виконував протягом усього твору, послідовно, крок за кроком.
Символи у творі “Алхімік”
Як і кожен постмодерновий твір, «Алхімік» глибоко символічний.
Символіка розкривала сутність саме тієї Всесвітньої істини, про яку «забуло»
людство. Ця істина прийшла через сон — це дзеркальне відображення реального
життя, це спосіб, за допомогою якого людина спілкувалася з Богом.
Через сон Бог послав людині Знаки, розгадавши які, вона мала зрозуміти
істину, згідно з якою кожна людина повинна була виконати на Землі лише одну
місію: навчитися Алхімії життя. А це означало — навчитися жити в гармонії зі
світом, «зрозуміти, що наші долі і вся світова історія написані однією Рукою» —
Рукою Творця. Усвідомивши свою роль у світобудові, людина повинна присвятити
себе Богу і беззаперечно слідувати й коритися божественним законам. Тоді зникав
будь-який страх перед смертю, бо душа людини вічна, як вічна світова Душа.
На жаль, більшість людей переймалися іншими тимчасовими проблемами,
безжально марнуючи час. їм ніколи не дістатися Пірамід. Для того щоб зрозуміти
цю просту істину, не треба навіть вирушати в довгу дорогу, бо знайти її можна
скрізь, навіть на власному подвір’ї: треба тільки пильніше прислухатися до
власного серця. Там, де воно заплаче, там і скарб.
«Алхімік» — це біографія письменника, завуальована філософськими
роздумами, а Сантьяго — це сам Пауло Коельо. Адже сюжет твору тісно
переплітався з багатьма епізодами із життя митця: наприклад, заперечення
батьківських вимог щодо побудови життя Пауло; бажання досягти мрії — стати
письменником. Можливо, саме за це Пауло Коельо і називали «алхіміком», яким
став і Сантьяго.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/alhimik-paulo-koelo-analiz/ Довідник
цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
5. «Сюжетна»
парабола роману, значення зупинок
Кожна зупинка, кожен епізод відкривають героєві якусь істину, мають
алегоричне значення.
«Тариф» — «Усе у світі має ціну».
«Танжер» — «Ніколи не відмовляйся від своєї мрії».
«Пустеля Сахара» — «Усі ми — частинки Світової Душі».
«Оаза Ель-Фаюм» — «Любов — це сила, яка трансформує й удосконалює
Світову Душу».
«Табір блакитних вершників» — «Я здатен творити чудеса».
«Стара церква» — «Скарби там, де заплаче серце».
ü Назвіть
літературні паралелі твору «Алхімік» (А. де Сент-Екзюпері
«Маленький принц», Е. Хемінгуей «Старий і море», Ґ. Ґарсія Маркес «Сто років самотності», Е. Андієвська «Казка про як» та ін.)
6. Домашнє завдання:- 10-А клас:
- с. 222-226 повторити,
- с. 226 - 229 опрацювати усно,
- виконайте завдання: (виконати до 21.05 включно!!!!)
Код доступу 7619010
Комментариев нет:
Отправить комментарий