10 кл. 14.04.2020; 27.04.2020 РЕМБО

Матеріал до вивчення теми 

Артюр Рембо (1854-1891). «Голосівки», «Моя циганерія». Художнє новаторство А. Рембо. Поєднання рис імпресіонізму й символізму в сонеті «Голосівки». Образ ліричного героя у вірші «Моя циганерія».

          

1. Опрацюйте матеріал

Творчий шлях А.Рембо можна умовно поділити на 3 періоди. 

У віршах першого періоду творчості (січень 1870 - травень 1871) відчутними стали гостра сатирична тональність, гнівний пафос, карикатурні образи: "Ті, що сидять", "На музиці", "Присідання", "Зло".

У травні 1871 року поет знову подався до столиці, захопившись подіями Паризької Комуни. Після поразки Комуни Рембо оголосив свою втечу в мистецтво, саме у той час і сформувалася його концепція "поета-ясновидця".

Другий період творчості (1871-1872 рр.) розпочався декларацією поезії ясно-бачення. А.Рембо намагався знайти "універсальну" мову, тим самим заклавши підвалини теорії й практики символізму. Він проголосив поета "викрадачем вогню", "ясновидцем", що володів недоступною для простих смертних "алхімією слова". Це була пора написання поетичної перлини "Голосівки", чиї рядки химерно відтворила відповідність звуків і кольорів і хрестоматійної поезії "П'яний корабель", в якій Рембо провістив свої подальші митарства по світу, свій трагічний кінець.

У вересні 1871 р. Рембо познайомився з П.Верленом. Узимку 1871 р. навколо Рембо і Верлена згуртувалася група літераторів - "зютистів" (ІІ.І.Кро, А.Мера, Ж.Рішпен та ін.). "Зютисти" писали сатиричні вірші, у яких висміювали версальські звичаї.

Улітку 1872 р. Рембо і Верлен приїхали у Бельгію, згодом подалися у Лондон. Вони часто сварилися, ревнували один одного, відвідували сумнівні кублища. 10 липня 1873 року під час сварки Верлен стріляв у Рембо і поранив свого друга. Рембо намагався втілити свою концепцію "поета-ясновидця" не лише у поезії, а й у житті.

Результатом і підсумком "ясновидіння" став останній, третій, період творчості поета. 20-річний Рембо видав лише кілька робіт: книга поетичних фрагментів у прозі "Осяяння" і книга-сповідь "Сезон у пеклі". Це крик душі поета, сповнений гірких розчарувань і докорів самому собі. Рембо попрощався з бунтарством, з "осяяннями" і поетичними галюцинаціями, з художньою творчістю.

З 1874 р. Рембо відмовився від колишнього способу життя, а з 1875 до 1880 р. розпочав період божевільних мандрів Європою, Азією, Африкою. За цей час він поміняв понад 30 професій. Іноді, щоб заробити кілька франків, йому доводилося розвантажувати кораблі чи працювати у каменоломнях на березі Середземного моря. У 1880 р. Рембо подався в Африку, торгував кавою і дешевими тканинами, мускатом і зброєю. До поетичної творчості він більше ніколи не повертався. У 80-х роках почали друкуватися решта творів А.Рембо вже без його участі поетами-символістами, які вважали його своїм літературним учителем.

У 1891 р., важко занедужавши в Ефіопії, А.Рембо повернувся на батьківщину і помер у марсельській лікарні від раку кісток.

 Естетичні погляди А. Рембо

• Поет стверджував волю духу людини, проголошував необхідність творити у “вільному злеті слів і асоціацій”.

• Роль поета на землі — бути пророком, ясновидцем. Поет мав пізнати велику таємницю Всесвіту й оповісти про неї людям.

• Поет не мав права бути буденним, йому визначено побачити “вічне життя, тому його душа мала триматися якнайдалі від загалу”.

• Поезія — магічна сила, інтуїція, багата фантасмагорія.

• “Поезія завжди мала йти вперед до незвіданих висот і невідкритих глибин...”

Особливості стилю

• Зводить до мінімуму участь розуму в процесі творчості.

• Символи туманні, багатозначні, незрозумілі.

• Головний герой віршів — “бродяга”.

• “Розірваний стиль”.

• Мальовничість і динамічність (зорові асоціації, звукові сполучення).

• Свобода в політиці, побуті, відхід від соціальних тем.

Творчі періоди:

I період (до 1871) — “Руки Жан-Марі”;

II період (1871-1872) — “П’яний корабель”, “Голосівки”;

III період (1872-1873) — “Осяяння”, “Сезон у пеклі”.

2. Аналіз поезій

А.Рембо сповідував у поезії ті самі принципи, що й П.Верлен. Його віршам був характерний інтерес до деталей, які ніби переростали одна в одну, "розірваний стиль", що зумовив свободу асоціацій.

Яскравим зразком символістської лірики став знаменитий сонет "Голосівки". Успадкувавши бодлерівську ідею про загальні "відповідності" у природному храмі, Рембо використав її у своїй концепції "ясновидіння". 

Поет розглядав природу і світобудову, ігноруючи причинно-наслідкові зв'язки та об'єктивні закономірності.

А чорне, біле Е, червоне І, зелене У,

синє О, - про вас я нині б розповів:

А - чорний мух корсет, довкола смітників

Кружляння їх прудке, дзижчання тороплене;

Е - шатра в білій млі, списи льодовиків,

Ранкових випарів тремтіння незбагненне;

І - пурпур, крові струм, прекрасних уст шалене,

Сп 'яніле каяття або нестримний гнів;

У - жмури на морях божественно-глибокі,

І спокій пасовищ, і зморщок мудрий спокій -

Печать присвячених алхімії ночей;

О - неземна

Сурма, де скрито скрегіт гострий,

Мовчання Янголів, Світів безмовний простір,

Омега, блиск його фіалкових Очей. (Переклад Г. Кочура)

Сонет "Голосівки" парадоксальний на тлі традиції, котра вважала ознаками сонета стриманість, строгість у виборі тем, чіткість ритму. Вірш Рембо написано категорично, він пропонував нове бачення, нові засади формування образу, коли збігалися звуки, колір і душевний стан. Навколишній світ у сонеті диференціювався залежно від його кольорового забарвлення. У ньому виділимо п'ять сфер, які відрізнялися переважанням чорного, білого, червоного, зеленого і синього кольорів. Предмети і явища зовнішнього світу, охоплені однією із цих сфер, у свідомості Рембо водночас асоціювалися з голосними звуками (А, Е, І, У, О) і певним душевним станом, який відповідає кожній конкретній літері.

У "Голосівках" поет намагався визначити колір і символіку голосного звуку. Автор зобразив багатий світ людських відчуттів, асоціацій. Людина і природа - єдине ціле. У людині закладена багата гамма відчуттів життя, сповненого звуків, кольорів, образів. Для нього природа - жива істота, яку потрібно вміти слухати і чути. 

Так чорний колір викликав у Рембо асоціації не тільки зі звуком "А", а й із жорстокістю, смертю, розладом; 

білий колір асоціювався зі звуком "Е", а також із моральною чистотою, гордістю і гідністю;

 з червоним кольором Рембо пов'язував звук "І", а з душевних станів - гнів, шаленство, сміх; 

зелений колір асоціювався зі звуком "У" і відчуттям щастя, спокою, безтурботності; 

синій колір - зі звуком "О" і почуттям неземної, всеохопної любові. Таким чином, кожен звук у поета відповідав чітко визначеному кольору, бо звук і колір викликали у нього схожі відчуття, емоції, почуття.

Уявлення А.Рембо про зелений колір як символ щастя відбив також вірш "Моя Циганерія", в якому вимальований образ поета - вільного мандрівника. Цей твір імпресіоністичний, у ньому йшлося про відчуття, спрямовані в минуле:

Руками по кишенях обмацуючи діри

І ліктями світивши, я фертиком ішов,

Бо з неба сяла Муза! її я ленник вірний,

Ото собі розкішну вигадував любов!

Штани нінащо стерті?

Та по коліно море!

Адже котигорошку лиш рими в голові.

Як зозулясті кури, сокочуть в небі зорі,

А під Чумацьким Возом - бенкети дарові.

Розсівшись при дорозі, ті гомони лелію,

Роса на мене впала, а я собі хмелію,

Бо вересневий вечір - немов вино густе.

І все капарю вірші, згорнувшись у калачик.

Мов струни ліри - тіні (їх копаю як м'ячик)

Штиблети каші просять? Овва, і це пусте! (Переклад В.Стуса)

Ліричний герой А.Рембо - блудний мандрівник - намагався порвати з ворожим йому світом Цивілізації та злитися з Природою. 

Відповідно, у творі домінував зелений колір - символ щастя й свободи, але водночас зберігалася притаманна поезії Рембо багатобарвність. Так, у вірші поряд із зеленим кольором - сфера блакитного: мрія про злиття з природою викликала у душі ліричного героя А.Рембо не лише відчуття щастя, а й почуття безмежної любові.

Таким чином, для ліричного героя А.Рембо розрив зі світом Цивілізації, з людьми означав не обрив контактів, не втрату гармонії, а перехід до інших, значно цінніших і гарніших зв'язків - зв'язків із природою, які втілювалися через поезію. 

Можна виділити дві найсуттєвіші для лірики А.Рембо опозиції: "цивілізація-природа", і "буденність-поезія".

Пафос розриву з усіма усталеними нормами, що обмежували свободу митця, стихійність, розкріпаченість, свавільність виражені у вірші "П'яний корабель", написаному перед від'їздом у Париж 17-річним поетом, котрий досі ніколи не бачив моря. Опублікований без відома автора у 1883 р. 

У ньому Рембо проголосив свій розрив з поетичною групою "Парнас" і перехід до нового етапу творчості - символізму.

У "П'яному кораблі" поет у символічній формі ототожнив себе з кораблем без стерна і вітрил - безпорадною іграшкою стихій, що з веління хвиль мчав бурхливим морем.

З тих дніє купаюсь я в гучній поемі моря,

Таємним сяєвом настояній зірок,

Ковтаю вод блакить, де часом у просторі

Зринає втопленик, який увесь промок.

І де, залишивши враз всіх диких марень вири

І в'ялий ритм морський дна золотом п'янким,

Міцніш, ніж алкоголь, і гомінкіш, ніж ліри,

Любовний бродить сік із присмаком гірким.

Я знаю небеса, роздерті блискавками,

І смерчі, й течії, і бачив я зірки

З очима голубів, що мріють вечорами,

І навіть те, чого не бачить рід людський. (Переклад М. Терещенка)

Ліричний герой поезії - корабель без екіпажу, стерна, якорів, якого носило стихією. 

Корабель "п'яний" не стільки від розлитого вина, що всмокталось у палубу, скільки від цієї безмежної волі. Цей символічний образ тлумачився як звільнення у поетичній творчості від традицій і значно ширше як "визволення від звичайного життя та узвичаєного бачення світу".

Провідний мотив твору - відчуження від сталого, незмінного оточення і нестримна жадоба свободи, яку було не зупинити нічим. Море - то і символ волі, і символ життєвих штормів, які підстерігали, заколисуючи свої жертви.

Тема вірша: блукання ліричного героя у бурхливому морі життя.

Ідея: гімн творчій уяві, свободі митця.

Композиція: 

зав'язка - загибель команди, втрата керування; 

розвиток дії - плавання навмання;

кульмінація - "духовне пробудження", прагнення, осмисленої свободи.

Останні рядки твору свідчили про усвідомлення ліричним героєм (автором) внутрішньої свободи як найвищої інстанції людського існування. У реальному світі поет не міг віднайти справжніх почуттів, не бачив можливості для високого творчого злету; справжні вільні враження могли виникнути у вільному поза реальному уявному світі.

Творчість Рембо справила значний вплив на поезію Г.Аполлінера, Пелюара, Л.Арагона, французьких дадаїстів та сюрреалістів. Вони побачили у ньому поетичного новатора, однодумця, котрий тяжів до образотворчості та розкутості поетичного слова.

Питання для самоконтролю

• 1. Дайте визначення символізму як літературної течії.
• 2. Чому саме П.Верлен був обраний "королем" символістів?
• 3. Яка поезія П.Верлена стала віршованим маніфестом символістів?
• 4. У чому полягала концепція "ясновидіння" А.Рембо? В яких поезіях вона якнайкраще виражена?
• 5. Що стало емоційним підґрунтям поезії А.Рембо? Наведіть приклади.

3. Цікаві факти життя поета

Ø Народився майбутній поет 20 жовтня 1854 року в Шарлевілі у родині піхотного капітана та заможної селянки.

Ø Коли йому шість років, батько покинув їх. В школі навчався добре, але саме там проявились його бунтарські здібності. Уже в 16 років він тікає з дому до Парижу, де його заарештовують за те, що він не сплатив за проїзд в поїзді 30 франків. Юного Артюра відправляють до тюрми в Мазас.

Ø Єдиною людиною, яка була занепокоєна його долею, був вчитель Изамбар. Він розшукав хлопця, сплатив борг та відвіз його додому.

Ø Через кілька днів після повернення Артюр знову тікає, але на цей раз в Бельгію. Там він намагався реалізувати себе в професії газетного репортера. Але невдало. Мати подала на нього в розшук і міліція, знайшовши його, доставила додому.

Ø Втретє він тікає з дому в 1871 році в Париж. Вже через 20 повертається додому пішки.

Ø Під час проголошення Комуни в Парижі він записується до національної гвардії.

Ø Творчий період Рембо складає рівно три роки. Але це був час високого творчого розвитку та натхнення. В 1869 році Артур отримує свою першу премію за поему «Югурта». В тому ж році його вперше друкують на сторінках журналу «Ревю пур тус» з віршем «Новорічні подарунки сиріт».

Ø В 1871 році Рембо пише «Листи ясновидця», в яких чітко виклав свою життєву та естетичну програму. Це був своєрідний бунт проти існуючої системи, моралі та встановлених правил суспільством і державою.

Ø Своїм вчителем, прикладом для наслідування і «Богом» він вважав Бодлера.

Ø Останні твори поета вірш «Бідняки в церкві», проза «Негритянська книга», поема «Прозріння».

Ø Він перестав писати в віці 20 років. В 1874 – 1879 він подорожував по Європі та вивчав різні мови, працюючи там, де тільки міг – вчителем, перекладачем, в бродячому циркові, будівельником і навіть записався в голландські колоніальні війська. Довгий час мучився болями в коліні і йому ампутували ногу.

Ø Помер в 1891 році на руках сестри Ізабелли.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/artyur-rembo-tsikavi-fakti/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

4. Виконайте завдання в зошиті та відправте на пошту.(veronika.nikanoria@gmail.com )

1. Роки життя Артюра Рембо
А 1844-1896;   Б 1819-1892;  В 1854-1891;  Г 1821-1867;
2. Твори Артюра Рембо
А «Вечорова гармонія», «Альбатрос», «Відповідності»
Б «Міст Мірабо», «Зарізана голубка і водограй, «Лорелея»
В «Лебідь», «Лазур», «Невдача»
Г «Забуті арієти», «Так тихо серце плаче…», «Поетичне мистецтво»
Д «П’яний корабель», «Відчуття», «Голосівки»

3. Артюр Рембо був представником літературно-мистецької течії
А символізму;    Б імажизму;   В дадаїзму;     Г футуризму;
4. Артюра Рембо вважають творцем європейського
А верлібру ;   Б сонета;     В дольника;    Г акровірша;
5. Єдина надрукована за життя збірка Артюра Рембо мала назву
А «Осяяння»;    Б «Сезон у пеклі»;    В «П’яний корабель»;  Г «Відчуття»;
6. «Ангелом і демоном» назвав Артюра Рембо
А Шарль Бодлер;     Б Поль Верлен;   В Максим Рильський;     Г Іван Франко
7. Свій шедевр «П’яний корабель» Артюр Рембо створив у віці
А тридцять сім років;   Б сім років;   В п’ятнадцять років;    Г двадцять років;
8. Гімн творчій уяві, свободі митця є ідеєю поезії Артюра Рембо
А «Відчуття»;    Б «Голосівки»;    В «Моя циганерія»;  Г «П’яний корабель»;
9. З якого вірша Артюра Рембо взято поданий уривок?

В настої зорянім, в Морській Поемі милій
Я плавав і ковтав зелену синь тоді,
Як мрець замислений вигулькує з-під хвилі,
Неначе тьмяний знак занурення в воді… (Пер. В. Ткаченка)

А «П’яний корабель»;    Б «Голосівки»;    В «Відчуття»;    Г «Моя циганерія»
10. Подані поетичні рядки взято з поезії Артюра Рембо

Отож мовчу собі, сповільнюю ходу.
В душі безмежної любові лиш припливи;
Все далі й далі, мов бродяга той, піду,
З Природою, немов із жінкою, щасливий. (Пер. Г. Кочура)

А «П’яний корабель»;   Б «Голосівки»;   В «Паризька оргія»;  Г «Моя циганерія»;   Д «Відчуття»

11. Блукання ліричного героя в бурхливому морі життя є темою вірша Артюра Рембо
А «Паризька оргія»;  Б «Моя циганерія»;  В «Голосівки»;  Г «Відчуття»;  Д «П’яний корабель»

12. У вірші «П’яний корабель» Артюр Рембо абсолютизує найвищу для людини цінність
А некерованість; Б свободу;  В сваволю;   Г кохання;    Д красу

5.  Домашнє завдання

10 - А клас:

 - с. 197 - 200 читати, опрацювати матеріал в зошит;

 - с. 201 - 205 читати, виразне читання;

 - с. 205 ("підсумовуємо вивчене")опрацювати усно

 - виконати завдання ( до 20.04):

Код доступу 800588

Попросіть учнів використати цей код,

відкривши посилання

join.naurok.ua

10 - Б класс:
 - с. 177 - 180 читать,
 - выполните задание:

Код доступу 793326

Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua