Матеріал до вивчення теми
Зміни в драматургії на межі XIX–XX ст.
Моріс Метерлінк (1862 – 1942). «Синій птах». М. Метерлінк як теоретик і практик «нової драми». Концепція символістського театру.
ТЛ. «Нова драма», дія (зовнішня і внутрішня), символ, підтекст, драма-феєрія.
1. Знайомство з письменником:
2. Теорія літератури:
- Характерні риси “нової драми”:
Ø наближення до реального життя;
Ø своєрідність конфлікту (неможливість розв’язання зовнішнього конфлікту приводить до того, що внутрішній конфлікт стає центром дії);
Ø широке використання підтексту в мові персонажів п’єси;
Ø відчуття впливу різноманітних літературних шкіл і течій (особливо натуралізму та символізму);
Ø звернення до античності;
Ø усвідомлення вагомої ролі режисера;
Ø розробка нових жанрів (соціальна драма, психологічна драма, інтелектуальна “драма ідей”).
Отже, “нова драма” розробила жанри соціальної, психологічної та інтелектуальної “драми ідей”
- Дія (акт) (від лат. асtиs — рух, дія) — акт драматичного твору, перебіг подій у художньому творі, через які розкриваються конфлікт сюжетної колізії, риси характеру певного персонажа, дійової особи чи ліричного героя. Акт (дія) драматичного твору — закінчена частина, що завершується подією, яка зумовлює подальший розвиток сюжету.
Зовнішня дія — це вчинок персонажа, подія в його житті, зміни його долі, становища, зіткнення з іншими персонажами тощо; виявляє конфлікти, які мають зовнішнє вираження і розв’язку протягом твору.
Внутрішня дія — це життя душі героя, його роздуми, зміни умонастрою, зіткнення ідей, позицій;
розкриває приховані, глибинні суперечності, які не завжди вирішуються у фіналі, вони спрямовані на активізацію читацького (глядацького) сприйняття.
- Символ - (від давньогрец. Symbolon - знак, прикмета) - багатозначний алегоричний образ, заснований на подобі, схожості або спільності предметів і явищ життя. У символі може бути виражена система відповідностей між різними сторонами дійсності (світом природи і життям людини, суспільством і особистістю, реальним і ірреальним, земним і небесним, зовнішнім і внутрішнім).
- Підтекст — прихований, внутрішній зміст висловлювання. Виникає завдяки здатності мовних одиниць виражати, крім основного значення, ще й додаткові (семантичні, стилістичні), набувати таких значень внаслідок взаємодії з іншими елементами твору. Підтекст надає твору багатозначності, можливості різного його прочитання.
- Драма-феєрія (або просто феєрія; фр. féerie, від фр. fée — фея, чарівниця) — один із жанрових різновидів драми. Для цього виду властивий фантастично-казковий сюжет, поряд із людьми діють створені уявою письменника фантастично-міфічні істоти. Сценічна дія феєрії відрізняється використанням сценічних ефектів та трюків.
Особливості драми-феєрії:
v фантастично-казковий сюжет;
v дійові особи: міфічні або фантастичні істоти;
v відбуваються надзвичайні історії;
v театральний ефект з безліччю театральних трюків (західноєвропейська феєрія)
3. Робота з таблицею:
Етапи творчості М. Метерлінка
Період творчості
|
Основні події
|
Бельгійський
|
■ 1883 р.— перший вірш;
■ 1888 р.— поетична збірка “Оранжереї”;
■ 1889 р.— “Принцеса Мален” — перша п’єса, збірка віршів “Теплиці”;
■ 1896 р.— збірка “12 пісень”
|
“Театр мовчання” (“статичний театр”) — головне актори передають не словами, а жестами, мімікою й рухами; слова багатозначні, висловлювання тьмяні; тривожне очікування чогось таємничого, часто жахливого створює напруженість дії
| |
Французький
|
■ 1890 р.— одноактні п’єси “Непрошена”, “Сліпі”;
■ 1892 р.— драма “Пелеас і Мелісанда”;
■ 1896 р.— “Скарб смиренних”
|
Провідні теми творчості: смерть і значення людського життя, місце й роль людини в суспільстві, в історії. “Театр смерті” — дія містично-символічна, відбувається в умовних обставинах; не має конкретних ознак дії та часу; головне — передчуття; присутність Смерті, Невідомого (Бога); прагнення знайти ідеал; переважання темних кольорів; персонажі позбавлені індивідуальних рис
| |
Пізній
|
1908 р.— “Синій птах” (герої подорожують світом у пошуках щастя, а знаходять його у себе вдома)
|
У пізніх п’єсах Метерлінк звертався до біблійних, казкових та історичних сюжетів. Мотив смерті постійно присутній у творах письменника, а в пізній творчості зростає захоплення містикою й окультизмом.
У філософських есе Метерлінк звертається до філософії й естетики символізму. У найвідоміших філософських творах “Життя бджіл” (1901), “Життя термітів” (1926) і “Життя мурашок” (1930) письменник намагався пояснити життя та діяльність людини за допомогою аналогій із природою.
“Театр надії” — дія казково-романтична; оптимізм, добрий гумор, веселий, радісний настрій; боротьба добра та зла; головне — пошуки істини, пізнання; зображення нереального життя; головний мотив — всемогутність людини; Невідоме ототожнено з Богом
| |
4. “Синій птах” аналіз твору
Автор – Моріс Метерлінк
Рік написання – 1908
П’єса М. Метерлінка – належить до жанру феєрії.
Ознаками цього жанру є:
Ø химерно-казковий сюжет;
Ø фольклорні та міфологічні образи;
Ø умовність простору і часу;
Ø символістичність ситуацій і образів;
Ø ліризм;
Ø узагальнювальний зміст;
Ø наявність яскравих сценічних ефектів.
П’єса «Синій птах» цілком відповідає законам цього жанру.
Ідея – «будь сміливим, щоб бачити приховане».
Головні герої: Тільтілем й Мітіль, Душа Світла, Фея Берилюна, хвора дівчинка, Душі речей та тварин
Сюжет драми – пошуки героями загадкового птаха.
В основі сюжету – казкова подорож дітей бідного дроворуба в пошуках Синього птаха, який принесе здоров’я і щастя хворій дівчинці – онучці феї Берилюни. Фольклорний мотив пошуків цілющого зілля дає авторові змогу провести своїх героїв – дівчинку Мітіль і хлопчика Тільтіля – через багато випробувань, що допоможуть їм відкрити вічні цінності і сенс життя, а саме: за Синім птахом (символом щастя) не потрібно ходити далеко, щастя поруч. Однак його потрібно побачити в реальному повсякденному житті – у батьківській любові, у турботі про ближніх, милосерді та безкорисливості.
Образ Синього птаха багатозначний. Він також символізує пошуки істини, пізнання таємниць природи. Це споконвічне прагнення людства вимагає мужності, оскільки природа не хоче віддавати свої таємниці, а істину не можна відкрити раз і назавжди – вона нескінченна.
У такий спосіб фантастично-казковий сюжет, властивий жанру феєрії, наповнюється філософським змістом.
Автор зображує блукання людської душі у Всесвіті, її зустріч з добром і злом у пошуках істини та гармонії.
Конфлікт – боротьба сил добра і зла, світла і пітьми, долання героями всього, що стоїть на перешкоді досягнення мети.
Реальне та фантастично у творі “Синій птах”
У сюжеті п’єси переплітаються два пласти – реальний і фантастичний.
Реальне життя в сім’ї дроворуба, обстановка в їхній бідній, але не убогій хатині, час, коли відбувається дія – ніч напередодні Різдва.
Різдвяний мотив – чекання чуда і народження людини – так само дістає реального втілення. Діти після фантастичної подорожі уві сні прокинулися мудрими і щасливими, оскільки здійснилося диво народження в них душі. Згадаймо: на початку п’єси Тільтіль на запитання феї Берилюни, чому він не хоче розставатися зі своєю горлицею, відповідає: «Тому що вона – моя». Тепер, після довгих пошуків, випробувань, труднощів і поневірянь, що випали на їхню долю на цьому нелегкому шляху, він готовий одразу і безкорисливо її віддати. Милосердя і любов до ближнього – умова цього дива.
Фантастичний план сюжету, крім подорожі, містить персонажів, які розділяють з дітьми їхнє повсякденне існування, а тепер оживають. Це Хліб, Молоко, Вода, Кішка і Пес. Їхню казковість підкреслено традиційними характерами й описом костюмів. Однак і вони символізують сили добра і зла. Пес Тіло виступає в ролі вірного Санчо Панси.
Хліб залежно від обставин допомагає або шкодить дітям.
Кішка – втілення зрадництва і підступництва, уособлює ворожі людині демонічні сили, разом з Ніччю вона охороняє таємниці Буття. Скориставшись довірливістю дітей, Кішка приводить їх у ліс на загибель від дерев і тварин, що страждають від «жорстокості і дивовижної несправедливості людини». У такій алегоричній формі автор стверджує, що природа неохоче відкриває таємниці Буття, і людина може це зробити лише шляхом гармонійної взаємодії з нею.
“Синій птах” композиція
П’єса поділяється на п’ять дій, дванадцять картин, що є досить самостійними епізодами. ці картини об’єднані авторською ідеєю і наскрізними персонажами, відбивають етапи духовного розвитку дітей – майбутнього людства.
Зустрічі з алегоричними персонажами в символічних ситуаціях, кожний з яких несе свою мораль, збагачує досвід і виховує душу Тільтіля і Мітіль.
Так, у Країні Спогадів (дія II, картина 3) серед померлих родичів вони усвідомлюють благородну потребу поважати пам’ять предків.
У садах Блаженств (дія IV, картина 9) діти дізнаються про різні цінності в людському житті. Одні Блаженства уособлюють плотські насолоди, убогі радості – це «гладкі земні Блаженства» (бути багатим, віддаватися лінощам, надмірностям у їжі й питві, багато спати, бути пихатим і т. ін.). Їм протистоять інші Блаженства (тобто цінності). Порівняно з першими вони непомітні і навіть сірого кольору (наприклад, Блаженство любити батьків). Але саме Блаженство чистих Радощів, Безневинних Думок, Зимового Вогнища, Блаженство милуватися красою природи і – найголовніше – відчувати Материнську любов сповнюють життя людей високим змістом і духовністю. Зустріч дітей із Материнською любов’ю є психологічною кульмінацією п’єси.
Таким чином, в алегоричних і символічних образах п’єси стверджуються моральні цінності:
· перевага добра над злом,
· духовності над ситою вульгарністю,
· чеснот над пороком.
Ці істини відкриваються дітям і створюють духовний світ Тільтіля і Мітіль. — Царство Майбутнього – заключний етап у подорожі дітей. Його головна дійова особа – Час – бородатий старий з косою і пісочним годинником. Зовнішність персонажа, його характер і функція традиційні – він невблаганний, байдужий до сліз і умовлянь, строго дотримує порядку. У такий спосіб автор стверджує думку про покірність людини часу і долі, але поряд із цим він переконаний у високому покликанні людей: «на землю голіруч не пускать».
Час у феєрії подано не тільки в алегоричному образі, але й в інших проявах: у його конкретному прояві (дія п’єси – вечір напередодні Різдва, одна ніч – час сну); у властивому жанру умовному вимірі. Цей потік часу долає межі життєвого досвіду дітей.
Так, подорож за Синім птахом відбувається уві сні. Час сну і сновидіння не збігається. Наприкінці п’єси на це вказано: минула і «тільки одна ніч», і цілий рік.
Елементи композиції
Експозиція драми - Діти бідного дроворуба Тільтіль і Мітіль мріють про те, щоб Санта Клаус щось приніс їм у Різдвяний вечір, та цього не стало, і голодні діти дивляться у вікно на сусідній багатий будинок, куди потрапили всі подарунки
Зав’язка драми - Поява Феї. Фея пропонує дітям вирушити на пошуки Синього птаха для її хворої онучки, яка хоче бути щасливою
Розвиток дії драми - Пов’язаний із розгортанням у наступних картинах її основного мотиву – всемогутності людини. Він вперше прозвучав у другій картині, коли Собака, вірний друг людини, проголосив, що «людина – це все». У третій картині, дія якої відбувається у Країні Спогадів, де Тільтіль і Мітіль побачилися зі своїми дідусем і бабусею, братиками і сестричками, розроблено мотив пам’яті.
Четверта картина глибоко символічна. Дія її розгортається в палаці Ночі, де зберігаються сили зла – Війни, Хвороби, Жахи, Привиди.
У п’ятій картині («Ліс») письменник протиставляє людині природу. Шоста картина виконує допоміжну роль: за наказом Феї діти повинні йти на цвинтар.
У сьомій картині, дія якої відбувається вночі на сільському цвинтарі, розвивається мотив радості буття.
Восьма картина готує до перебування у Садах Блаженства. Гладкі Блаженства – це символ людських вад і спокус: розкошів, лінощів, пияцтва, розпусти Кульмінація драми - Збагачені духовно у пошуках Синього птаха, Тільтіль і Мітіль потрапляють до Царства Майбутнього – щасливу країну дітей, які ще не народилися
Розв’язка драми - Одинадцята картина – «Прощання».
У символічній формі письменник висловлює думку про те, що жодну істину не можна вважати абсолютною, а процес пізнання – завершеним. Зупинка – смерть пізнання. Синій птах у клітці – символ такої зупинки. А щастя можна досягти лише впродовж постійного пізнання світу, у невтомних пошуках істини
Епілог - Дванадцята картина. В останній картині п’єси драматург підкреслює зв’язок казкових ідеалів і повсякденного життя. Процес пізнання – нескінченний. Істину не можна пізнати раз і назавжди
Особливості композиції казки-феєрії – зустрічі з алегоричними персонажами в символічних ситуаціях, кожний з яких несе свою мораль, збагачує досвід і виховує душу Тільтіля і Мітіль.
Фразеологізми з п’єси М. Метерлінка “Синій птах”
1) Заробиш ти в мене на горіхи (мало – Пес каже Кішці);
2) вискочив, як Пилип з конопель (несподівано – Корова-Волу);
3) повішати на найвищому суку (покарати – Дух Дуба про Людей);
4) попахує смаленим (біда, небезпека – Кішка);
5) ніжніша за тіло дитини (гладка – Дух Тополі про себе);
6) зморщуються, ніби проколоті мозолі (сердитися, хмуритися);
7) не він перший, не він останній… (ще такі будуть – Блаженство про Тільтіля); 8) тремтять немов осикові листки (злякалися – Час до дітей, які не народилися); 9) власної руки не впізнає (забув – Душа Світла).
Джерело: https://dovidka.biz.ua/siniy-ptah-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
М.Метерлінк. Ідея одухотворення життя й відновлення втрачених зв'язків у драмі-феєрії "Синій птах". Особливості розвитку сюжету. Роль фантастики. Символіка образів. Трактування фіналу
Потрібно вірити в можливість щастя, щоби бути щасливим.
Л. М. Толстой
“Синій птах” — це філософська п’єса-казка про сенс життя і всемогутність людини.
Вона зачаровує своєю безпосередністю, у ній багато казкових мотивів. Не можна не погодитися зі словами критика й перекладача М. М. Мінського: ““Синій птах” залишиться надовго, можливо, назавжди, кращою феєрією, що глибиною задуму вивищує дітей до розуміння найскладніших істин і яскравістю форми дозволяє дорослим скинути із себе тягар років та подивитися на світ дитячими очима”.
· Чому саме Тільтіль і Мітіль мають знайти Синього птаха? Для чого він їм потрібен?
· Які місця відвідали діти у пошуках Синього птаха?
· Чому Душа Світла не завжди може перебувати поруч із дітьми? (Бачити лише істини іноді дуже тяжко.)
· У який часовий простір потрапляють діти?
· У Палаці Ночі хлопчик відчиняє двері одні за одними, знаходячи за ними таємниці. Назвіть, які саме.
· Назвіть усі Блаженства.
· Які Радощі існують поряд із позитивними Блаженствами? (Поряд із ними існують Великі Радощі: Радість Бути Справедливим, Радість Бути Добрим, Радість Думати, Радість Завтрашньої праці, Радість Материнської Любові.)
· Поясніть прихований зміст Царства Майбутнього.
· Від кого залежить прихід у наш світ винахідників, учених, філософів, які ощасливлять людство?
· Де діти знайшли свого Синього птаха?
· Чому Синій птах випурхнув із рук і полетів геть?
3. Робота над новою темою
— “Синій птах” — одна з найбільших за обсягом п’єс Метерлінка: 6 дій на 12 малюнків (картин).
Автор старанно, із подробицями виклав не лише те, якими мають бути декорації кожного малюнку, а й як слід одягнути численних персонажів, яких у цій романтичній казці понад 70.
До того ж деякі з них досить незвичні: наприклад, Нежить, Дух Бука, Найситніше блаженство або Король Дев’яти Планет. Великі радощі драматург порадив одягти у “яскравий одяг тонких і ніжних відтінків: троянди, що мерехтить на сонці вод, янтарної роси, ранкової блакиті”.
А ось численних тварин він бачив у стилізованому селянському одязі. Яскраві та прозорі барви сценічних костюмів важливі для цього твору: вони є складовою й передумовою його загальної радісної, сповненої світлих сподівань атмосфери. Навіть такий персонаж п’єси, як Ніч, відзначається не похмурістю, а загадковою красою. На ній мали бути “ополисте чорне вбрання, таємничо висипане зорями, з червоногарячим поблиском. Вуаль, темні маки і т. ін.”. Коли восени 1908 р. Московський Художній театр розпочинав репетирувати “Синього птаха”, режисер Костянтин Сергійович Станіславський, звертаючись до трупи, пояснював необхідність нових сценічних засобів для цієї п’єси: щоб краще відтворити сновидіння, мрії, передчуття, властиві драматургії Метерлінка, що це неможливо передати традиційними театральними прийомами. Вистава мала бути наївною, простою, легкою, радісною, як сон десятирічної дитини, і водночас — грандіозною, щоб утілювати мрію видатного поета, захоплювати дітей та пробуджувати серйозні роздуми в дорослих.
1. Аналіз тексту драматичного твору
Сюжетна лінія драми-феєрії М. Метерлінка “Синій птах”:
Дочка й син дроворуба напередодні Різдва засинають у своїх ліжках
→ до них приходить маленька стара жінка у зеленій сукні й червоному ковпачку, одноока й кульгава (фея Берилюна)
→ розпочинаються пошуки Синього птаха
→ чарівний зелений капелюшок із діамантом, який повертає людям здатність бачити сутність речей, душі, усього, що їх оточує (якщо діамант повернути у певний бік, то можна зазирнути в минуле або майбутнє)
→ бідна кімната дроворуба перетворилася на феєрично гарну залу, а з усіх речей вистрибували їхні душі
→ Країна Спогадів, де діти зустріли своїх померлих дідуся й бабусю
→ Царстві Ночі, де за зачиненими дверима ховалися примари, хвороби, війни, жахіття, духи темряви, а також пахощі, згаслі зорі, світлячки й солов'їний спів → птаха немає
→ у лісі серед Духів Дерев його не знайшли
→ на сумному цвинтарі, де з розчахнутих могил піднімалися не мерці, а дивовижні квіти, тому що “мертвих не було”
→ у Садах Блаженств доля зібрала всі радощі плоті й духу, однак вони ще не доступні людям
→ у Царстві Майбутнього ще не народжені діти готувалися до своєї появи на світ
→ через рік блукань діти у супроводі Душі Світла повернулися до хвіртки рідного дому
→ Тільтіль і Мітіль прокинулися в залитій сонцем кімнаті у своїх ліжечках
→ до них завітала стара сусідка Берленґо, її хвора онука дуже хотіла б одержати на Різдво в подарунок пташку Тільтіля
→ горлиця Тільтіля майже зовсім посиніла: “Але це та Синя пташка, що ми шукали... Ми ходили так далеко, а вона тут...”
→ подарунок для хворої дівчинки
→ подарована горлиця принесла радість хворій дівчинці лише на мить: вона вирвалася з рук і відлетіла.)
Висновок. Щастя не можна затримати, привласнити, приручити. Воно завжди попереду, завжди у мріях та сподіваннях, за ним слід іти все життя, шукаючи його в усьому — чудове, світле, невловиме. Таким є головний символ драматичної казки Метерлінка. Синій птах, як і Синя квітка романтиків, не дається в руки, він тільки вабить, породжуючи сподівання та вчинки людини.
схему композиції драми-феєрії М. Метерлінка “Синій птах”
Занотуйте схему композиції драми-феєрії М. Метерлінка “Синій птах” до зошитів.
— Щастя, на думку Метерлінка,— у пізнанні сутності цього світу. “Потрібно бути сміливим, щоб бачити приховане”,— говорить фея Берилюна. Небезпечним і складним для дітей виявляється Шлях до розуміння, але вони зрештою долають його, а Синім птахом виявляється горлиця Тільтіля, яку він дарує хворій дівчинці. Уже не допомогти знайти — саме “повернути Синього птаха” прохає він наприкінці п’єси. Тільтіль і Мітіль не знайшли щастя особисто для себе, але, пізнавши безліч важливих істин, відчули відповідальність за щастя інших. Спостерігаючи за їхнім Шляхом, кожен глядач вистави (або читач п’єси) може також спробувати відповісти на одне з найголовніших питань філософії: у чому полягає сенс буття людини. Головне — замислитися над цим питанням. А буде сенс у житті — буде й щастя...
2. Композиція драми-феєрії М. Метерлінка “Синій птах”
- Словникова робота (запис до зошитів)
Алегорія — зображення абстрактного поняття в конкретному образі.
3. Герої філософської п’єси-казки “Синій птах” — це образи-символи, що втілюють панівні на землі сили.
Це люди, рослини, тварини, стихії Світла, Вогню й Води, Душі (Хліба, Молока та ін.) — усе те, з чого складається людський світ. Виявляється, людина живе на землі, не помічаючи довкола нікого й нічого, крім таких, як сама. їй здається, що лише вона наділена душею, і всі таємниці світу вона вже розгадала. Але це не так. За допомогою чарівного каменя, що відкриває істинний зір, Тільтіль і Мітіль, герої п’єси, бачать світ таким, яким він є насправді — одухотвореним, прекрасним (а інколи — страшним), сповненим таємниць. У цьому світі минуле, сучасне й майбутнє перебувають поруч і пронизують одне одного: Тільтіль і Мітіль зустрічають і своїх давно померлих рідних, і ще ненародженого брата. Виявляється, людина відповідає не лише за себе, а й за всіх своїх предків і нащадків, тому що її рід — єдине ціле, одна нескінченна лінія.
Аналіз образів героїв драматичного твору
■ Синій птах є символом щастя.
■ Пес — утілення відданості, готовності до самопожертви.
■ Кіт — символ улесливості, підступності, зрадництва.
■ Хліб — уособлення слабкодухості.
■ Душа Світла — утілення справедливості, символ пізнання нового.
■ Вогонь — уособлення відчайдушності.
■ Двері — символ незнання.
■ Блаженства — це відображення самовдоволення тощо.
Моральні закони, які пізнають діти під час подорожі
■ Ушанування тих, хто пішов з життя. (У Країні Спогадів.)
■ Ніхто не має права завадити людині пізнавати нове, що піде на благо. (У Палаці Ночі.)
■ Слід бути сильним духом, тоді будеш сильним і фізично. (У Лісі.)
■ Потрібно бути цілеспрямованим, непохитним у досягненні мети. (Сади Блаженства.)
■ Слід мати силу волі, не піддаватися спокусі. (Сади Блаженства.)
Функція часу у творі
■ Діти проходять три часові простори: минуле, теперішнє й майбутнє.
■ Єдиний, від кого залежить прихід майбутніх винахідників, учених, філософів, що ощасливили б людство,— це Час.
■ У п’єсі старий Час суворо стежив, щоб люди зуміли пізнати нове тоді, коли настане час для цього.
■ Час подано не тільки в алегоричному образі, а й в інших проявах: наприклад, час сну та сновидіння не збігається: одна ніч — і цілий рік тощо.
v Чому Метерлінк робить своїми героями дітей? (Їхня свідомість ще гнучка, вони найбільш сприйнятливі до таємниць світу, близькі до природи; вони вміють щиро любити й радіти, їх ще не спіткали нещастя й вади, що постають у п’єсі в образах Огрядних Блаженств: наприклад, Блаженство Бути Багатим, Блаженство Нічого Не Робити та ін.)
v Як ви вважаєте, чому дія в п’єсі відбувається у ніч напередодні Різдва? (Казкові перетворення та пригоди зазвичай трапляються саме на Різдво. Метерлінк обрав цей час для того, щоб показати “диво духовного народження людського в людині, відкриття вічної таємниці буття”.)
v Для чого, на вашу думку, автор використав прийом олюднення? (Цей прийом, вочевидь, символізує ідею М. Метерлінка про те, що світ живий. Він рухається, розвивається, і людство має докласти чимало зусиль, щоб зрозуміти світ і навчитися жити в гармонії з ним. Надзвичайною є роль абстрактних образів. Це — Жахи, Блаженства, Радощі, що уособлюють приховані сторони людської душі (як темні, так і світлі). Духовна боротьба, у центрі якої перебуває людина, триває не лише у світі, а й у людському серці.)
v Доведіть, що п’єса має ознаки казки. (П’єса багата на фантастику, її головні герої легко мандрують чарівним світом казкових образів. Персонажі, що оточують Тільтіля й Мітіль, нагадують персонажів різних казок. Сюжет п’єси також типово казковий: головний герой вирушив на пошуки щастя, яке довелося здобувати у боротьбі із силами, що протистоять йому. Простий сюжет п’єси типовий для казки. Це небезпечна мандрівка сміливого й шляхетного героя, який мусить подолати заради щастя, любові, багатства різні перешкоди, перемогти чудовиська та стихії, повернутися додому переможцем. Хлопчик Тільтіль цілком відповідає своїми людськими якостями образу казкового позитивного героя. Він — мужній, добрий, благородний, щирий і вдячний, утілює найкращі якості чоловіка, хоча ще малий. А Мітіль — справжня маленька жінка, навіть у своїх слабкостях. Дітей, як це трапляється у казці, супроводжують тварини — Пес і Кіт, що також є носіями рис, притаманних подібним казковим тваринам.)
v Яке значення мають авторські ремарки у п’єсі? (Автор зазначає, якими мають бути одяг персонажів, освітлення того чи іншого малюнку, створюючи справжню світлову партитуру п’єси-казки. Освітлення також пов’язане з настроєм персонажів і глядачів та загальним оптимістичним звучанням драматичного дійства.)
10-Б (до 10.05 включительно)
Код доступу 367628
4. Трактування фіналу драми-феєрії «Синій птах»
«П’єса не закінчується, коли падає завіса після шостої дії: справжній фінал — поза її межами... Справа кожного читача чи глядача — самому дійти до цього фіналу через особисту творчість»,— стверджував Г. Ібсен.
Щастя — багатогранне, воно в усьому, що нас оточує: у природі, у родині, у хатньому затишку, у щоденній праці, у дружньому спілкуванні, у допомозі оточуючим та віддаванні свого тепла людям. Тому Синього птаха герої п’єси М. Метерлінка знаходять удома, біля себе, що також дуже символічно. Щастя полягало не лише в пізнанні природи та світу, в осягненні істини. Воно — у добрих справах, які слід робити для ближніх.
Синій птах — це символ Щастя і непізнаної Таємниці життя, яких завжди прагнуло людство. Тільтіль і Мітіль ніде не могли знайти чарівного Птаха. Кілька разів їм здавалося, що вони вхопили його, однак Синій птах так і залишився мрією. І все ж мрія про Щастя, за словами Метерлінка, не є марною, тому що вона рухає людство вперед.
5. Підведення підсумків
Опрацюйте таблицю:
6. Домашнє завдання:
10-Б кл:
- с. 181 - 191 читати, виписати, вивчити Т.Л.
- опрацювати матеріал в зошиті
- підготуватись до Т.О. : с. 142 - 191.
Комментариев нет:
Отправить комментарий